Сторінками історії

   Бібліотека є одним з основних культурних осередків села Новокостянтинівка. Зручне розташування її в центрі населеного пункту дає можливість створити всі умови для якісного надання послуг користувачам. Сюди за книгою і порадою приходять читачі різних категорій, кожен має власні уподобання, смаки, потреби. Тому бібліотека знаходиться в постійному пошуці  цікавих та різноманітних форм і методів роботи.
   Історія Новокостянтинівської бібліотеки-філії є невідємною частиною історії села, бо пролягає крізь душі, крізь долі людей.
  1925 року відкрито на селі хату-читальню, а поряд школу, сільбуд.
  Фонд її був не значним. Активісти Шоколов, Мирненко, Шумєєв та інші зносили до бібліотеки книги, що мали вдома. Люди збиралися на голосні читання, дізнавалися новини з газет, яких так не вистачало в кожній домівці. Хата-читальня сприяла подоланню безграмотності серед населення. Такий крок мав дійсно позитивні зрушення. Та, якщо говорити чесно, не всі бідняки одразу пішли на"культурний вогник". 
   В 30-ті роки на зміну стрімкому запалу 20-х прийшов ідеологічний сталінський режим. 1933 року нова влада колгоспу "Надія" з хати-читальні організовує бібліотеку. ЇЇ переводять до нового приміщення в центрі Новокостянтинівки. Поповнювався фонд лише російською літературою, що відповідала ідеології Радянської влади. Читачами бібліотеки були вчителі, активісти села та учні семирчної школи.
  Пізніше війна, як і скрізь, внесла свої корективи і в культурне життя. З серпня 1941 по березень 1944 Новокостянтинівка була окупована. Документні джерела, що збереглися в сільському музеї свідчать, що підчас окупації частина фонду була втрачена, розстріляно активістів,котрі брали участь у заснуванні бібліотеки.
  Важко було після війни. Скрізь розруха. Сільчани самовіддано будували село. Бібліотекар    Швед Лідія Яківна, педагог за фахом, пропагувала наукові знання та книги. Писала лозунги і плакати, що піднімали дух працюючим. Після війни бібліотека знаходиться в приміщенні сільбуду, там же організовано самодіяльний драмтеатер, хор. Разом з учасниками театру бібліотекар організовує заходи, вистави для колгоспників. Доводилося й важко працювати поряд з іншими в колгоспному господарстві, й прищеплювати морально виснаженим людям любов до книги, читання, культурного відпочинку.
  Пятидесяті. Два колгоспи обєдналися в один ім. "Мічуріна". Село вже відновило післявоєнне господарство, плекало перші врожаї. Тоді і прибула до Новокостянтинівки Марія Петрівна Онищенко - молодий фахівець бібліотечної справи. Саме вона майже тридцять років піднімала престиж бібліотеки на селі. Було обмаль радіоточок не кажучи про телевізори. Тому люди і тяглися до книги.Фонд бібліотеки становив близько 1000 примірнеків. Але й цього вистачало.
Юна бібліотекарка вивчала інтереси своїх читачів, завжди із книгою в руках була у трудових колективах. Жителі села розповідають, що її там чекали з нетерпінням. Та й діти все більше тяглися до неї. Особливу увагу приділяла Марія Петрівна роботі з тваринниками. Складала план заходів по обслуговуванню працівників ферм в осінньо-зимовий період. Приносила в колективи художню, сільськогосподарську та іншу літературу. Грандіозні зміни сталися за десятиріччя, як в господарському так і культурному житті села. Бібліотекар влаштовує літературні огляди, огляди періодики, створює щоденний календар трудової слави.З активними читачами ставлять п"єси, виїздять на поля з концертами.
  Роки йшли справи колгоспу швидко почали йти в гору. Ці успіхи дозволили вести велике будівництво. В 1967 році було збудовано новий Будинок культури. Сюди перенесено і сільську бібліотеку. Все в бібліотеці було з любовю, з художнім смаком виконано руками Марії Петрівни.
  В 1968 році бібліотека працювала без вихідних. Допомагають бібліотекарю громадські заступники найактивніші читачі.
  1971 року бібліотеці присвоєне почесне звання закладу культури відмінної роботи. Бібліотекаря нагороджують грамотами та мудаллю. 1972 року бібліотека бере участь в місячнику пропаганди технічної та економічної літератури, який було оголошено обласною бібліотекою.В 1973 році бібліотека прийняла участь в республіканській конференції. Перше місце належить теж Новокостянтинівській сільській бібліотеці.
  1978 року бібліотека ввійшла до централізованої бібліотечної системи і стала філією Братської ЦБС.
  1980 року фонд Новокостянтинівської сільської біблотеки налічує 12 тисяч примірників і продовжує добре поповнюватися. На заслужений відпочинок йде бібліотекар М.П. Онищенко. Естафету приймає молодий фахівець Людмила Іванівна Хізніченко. Продовжують проходити заходи в яких беруть участь активні читачі. 
  В 1987 році працювати за фахом приїздить в село молода, єнергійна Ольга Олександрівна Кириченко. Завжди віддана своїй справі протягом двадцяти років вона творила справжній "храм мудрості, затишку і добра". Вводяться нові форми масової роботи.Ведеться робота з пересувками. Про 80-ті згадує Ольга Олександрівна : "Це були найкращі роки моєї роботи. Хоч і доводилося в нічну зміну працювати на консервному заводі, бути  учасницею агітбригад, чергувати на агітпунктах, а в суботу ходити на суботник, але праця наша цінувалася. Фонд біблотеки налічував 11200 екземплярів книг. Поповнювався два рази на місяць, багато надходило і періодики."
  1993 року бібліотеку з лівого крила Будинку культури переносять в праве. Вперше з"являється окрема кімната "Юного читача", в якій зберігається література для дітей. Тут же збирається гурток "Умілі ручки". Діти вчаться вишивати, вязати на спицях, підбирають потрібну літературу.
На базі бібліотеки проводяться районні семінари. Вона є однією з кращих в районі. 
  2008 року змінюється бібліотекар. Завідуючою стає педагог за фахом С.І. Євсєєва. Діє "Служба уваги" - для людей з обмеженими фізичними можливостями. 2009 бібліотеку відвідали участники обласного семінару "Бібліотечно-інформаційне обслуговування дітей - актуальні і результативні форми роботи" та дізнались про її діяльність.
  Сучасна Новокостянтинівська сільська бібліотека - філія сприяє збереженню духовних і культурних цінностей українського народу. Забеспечує можливість безперервної освіти всім бажаючим, вільний доступ до сучасних інформаційних джерел. Продовжує збагачувати духовний світ користувачів,  естетичні смаки, прищеплювати любов до слова, книги, бо саме завдяки їм передається знання, досвід від попередніх поколінь наступним.

Комментариев нет:

Отправить комментарий